Люблю працювати з дітьми, бо вони відверті, – ветеран та засновник IT-школи для дітей Андрій Одаренко
Ветеран та засновник IT-школи для дітей Андрій Одаренко в ефірі Армія FM розповів про службу в АТО, роботу в Європі та повернення в Україну з початком широкомасштабного вторгнення. Також поділився, як після поранення та реабілітації відкрив School of Modern Skill для дітей та долучився до спільноти, яка допомагає ветеранам.
Андрій Одаренко вже третій рік як працював у Європі, але з початком великої війни повернувся додому.
– Я їздив по різних країнах, відвідав Чехію і Болгарію. В Чехію їздив, щоб подивитися, що таке робота в Європі, а в Болгарії очікував на документи для роботи в Данії. На початкок широкомасштабного вторгнення я працював у Данії. Мої рідні не знали, що я буду повертатися в Україну. Я не хотів вислуховувати від мами або дівчини запитання, а для чого я це роблю. По дорозі в Україну, я казав їм, що сиджу в Данії. Коли я приїхав додому і відчинив двері, то мама запитала: «Навіщо?»
Одаренко в 2015 році, як і в 2022-му, пішов на війну добровольцем. Каже, за цей час військо зазнало суттєвих змін.
– Сказати, що я рвався у перших рядах, було б неправдою. Влітку 2014 року я випускався з Національної академії внутрішніх справ у Києві. Під час Революції Гідності я навчався в академії, і наші викладачі нам розповідали зовсім іншу картинку про події в Україні. Я тоді не розумів тоді, що насправді відбувається. Рік пропрацював дільничним, але розумів, що не втримаю довго в цій системі. Тоді мій товариш їхав добровольцем на Схід і я вирішив поїхати з ним. Мій товариш їхав, щоб отримати землю. Тоді деякі люди йшли добровольцями, щоб щось отримати й навіть не думали, що можуть загинути. З початком широкомасштабного всі люди йшли проти окупантів, хоча і розуміли це дорога в один кінець. Я їхав, бо дітей вбивають і їхні війська вже під Києвом були, я думав, що буду зупиняти їх у Хмельницькому.
Андрій Одаренко втратив на війні ногу. Він розповів, що йому допомогло повернутися до повноцінного життя.
– Мені допомогла підтримка рідних і близьких людей. Хоча поки я лежав у шпиталі, то багато людей, який я вважав близькими друзями, навіть не прийшли дізнатись, чи живий я. Та мені дуже допомогла моя дівчина. Вона завжди була поряд і не давала впасти у відчай, бо коли ти лежиш у реанімації, то думаєш, що це вже кінець життя.
Андрій Одаренко керує всіма процесами IT-школи School of Modern Skills. Ветеран пояснив, як далося відкрити у Хмельницькому IT-школу для дітей і як в неї можна потрапити.
– Сказав своєму наставнику, що хочу заробляти більше й реалізувати кошти, які мав би отримати як компенсацію, але досі не отримав. Він розпитав, що я люблю, а це онлайн-ігри та аніме, і запропонував спробувати цей напрямок. Мене допомогли підготуватися, і я отримав грант. Якщо люди цікавляться нашими курсами, то можуть на сайті подати заявку. У нас навчаються діти 4-16 років. Для найменших є робототехніка, а для дітей від 6 років програма «IT старт», це як репетитор для інформатики. Не жалкую, що обрав саме цей напрям. Я люблю працювати з дітьми, бо вони відверті. Якщо діти щиро сміються, а якщо вони чимось не задоволені, то вони про це говорять. Їхні емоції варті вкладених сил.
Також Андрій Одаренко серед співорганізаторів спільноти «Нові горизонти», яка допомагає ветеранам Хмельниччини. Він організовує публічні заходи в підтримку ЗСУ, представляє інтереси побратимів у Брюсселі на зустрічах з представниками НАТО, навідується до хлопців у шпиталі, щоб мотивувати їх власним прикладом.
– Ми заснували проєкт і намагалися співпрацювати з місцевою владою, але поки не вийшло, бо в нас різні погляди на деякі речі. Намагаємся розвиватися і допомагати іншим хлопцям на нашому прикладі.
Андрій розповів про поїздку в Брюссель, де поспілкувався з представниками НАТО.
– Мене запросив мій товариш, з яким заприятелював після поранення. В мене дуже гарні враження від поїздки, коли стоять іноземні політики й зі сльозами на очах кажуть, наскільки їм жаль, що вони не можуть більше допомогти.
